Почали з Податкового кодексу. Тепер у справу пішла пенсійна реформа. На підході - Трудовий і Житловий кодекси. Останні два зачіпають всіх, кого не торкнулися попередні поліпшення життя вже сьогодні. Ви - не раби? Ви знаєте, що вас можуть виселити з квартири без надання компенсації, офіційно відібрати житло навіть після однієї невиплати по кредиту, вам будуть нараховувати пеню, описувати майно і поставлять у залежність від «житлового гестапо» у вигляді всемогутньої бюрократичної інспекції. Нарешті, влада спокусилися на самий святий для них же інститут приватної власності. У вас можуть відібрати навіть приватизовану квартиру. Нічого свого у вас, виявляється, немає. Ви належите державі і його «кращим людям».

Давайте переконаємося в цьому на прикладі Житлового кодексу. Як і у випадку з кодексами Пенсійним та Трудовим, ми стикаємося тут з проблемою невідповідності сучасних реалій капіталістичного суспільства нормам часів соціалізму. В Україні до цих пір діє Житловий кодекс 1983 року. Але Кодекс цей муляє очі влади якраз не тим, що застарів, бо не передбачав приватної власності на житло. Він неприйнятний наявністю зобов'язань держави щодо захисту громадянина, виселяється з житла. Забудовники не приховують, що їм заважають норми про згоду всіх мешканців будинку на знос, і про те, що власник житла повинен отримати квартиру не гірше, ніж та, в якій він проживає.

Нарешті, держава не хоче більше нести відповідальність за стан ЖКГ - настільки там все безнадійно. Від цих, і багатьох інших, витрат соціалізму, планують позбутися за допомогою нового кодексу. Слід відзначити і таку, не надто очевидну, але важливу психологічну тонкість, яка особливо прочитується в нормах Кодексу про примусове розселення та виселення мешканців. Новій владі хочеться жити максимально ізольовано від простолюду. Це за радянських часів академік і двірник могли жити в одному будинку. Нині це стає нетерпимо з класової точки зору. Як можна терпіти, що в будинках престижних кварталів все ще живуть немічні люди похилого віку, яким колись ці квартири дісталися при соціалізмі? Як взагалі прості люди сміють жити там, де ступають ноги і шарудять шини народних обранців, вищих бюрократів та інших власників життя? Для бабусь, ще не продали свої квартири, є притулки на околицях. Для всіх інших - тимчасове житло, яке так і називається в законі «маневреним житловим фондом», куди можна відселити практично навічно. Одночасно нинішня влада новим Кодексом вирішує ще одну проблему: вона позбавляється від зобов'язань вкладати гроші в таку практично безнадійну сферу, як ЖКГ. Проблеми галузі - чи не самі запущені в країні. Тепер радянська спадщина у вигляді ЖЕКів відкидається, а на їх місце приходять об'єднання мешканців багатоквартирних будинків - відомі ОСББ. Причому стануть вони монополістами трохи більшими, ніж нинішні ЖЕКи. Самоуправство і халатність наших рідних сантехніків та електриків стануть милим побутовим анекдотом в порівнянні з тим, що готується в Житловому кодексі під виглядом реформування структури управління житловим фондом. Про пеню головою ... Нарахування пені за несплачені комунальні послуги сприймається нашими громадянами чомусь найбільш болісно. Мабуть, все від того ж радянського мислення, звиклого до того, що держава в образу не дасть: воно, в принципі, суворе, але навіть при наявності драконівського закону рідна недбалість все спише.

При соціалізмі і тим більше при анархії в соціально-економічних відносинах останніх 20 років така думка мала право на існування. Тим більше, що держава колись пішла назустріч громадянам, і в 1996 році відмінив пеню за несплату. Тоді в країні був розгул бартеру, апофеоз розвалу, тотальні невиплати зарплат і пенсій. З тих пір ні Кучма, ні Ющенко не вирішувалися порушити священне табу щодо простого українця, якому таке проявом державної турботи було тільки в радість. Однак нинішня влада порушила вже всі можливі табу.

Після податкової та пенсійної реформ їй вже нічого не страшно. До того ж, обманюючи інших, влада проектує таку ж поведінку на тих, кого обманює. Цілком можливо, що в уряді дійсно думають, що покращення життя вже почалося, а свої невраховані доходи жадібні українці ховають під подушкою. Тому й вирішено було навести залізний фінансовий порядок - і пеня одномоментно зросла в 10 разів. Тепер вона становить 0,1% від загальної суми заборгованості за 1 добу. Також невгамовні фіскали вишукали та інші способи тиску на недбайливих платників.

Тепер законодавчо можна відключити каналізацію, примусово описати майно, і, врешті-решт, через півроку заборгованості, заарештувати і продати майно і квартиру боржника. Отже, уряд визнав, що в країні не платять за ЖКГ суцільно багаті ледарі - виключно з шкідливості, або закінчені алкоголіки, яких все одно пора «в утиль». Звернемося до офіційних даних, які видає той же уряд. На 1 листопада 2010 року в Україні була невиплачена зарплата на суму в 1 млрд 340 млн грн. При середній зарплаті 2176 грн це значить, що 616 тисяч людей не отримали гарантованого Конституцією винагороди за працю. А якщо вважати, що багато хто отримує неповну зарплату, то число сміливо можна довести до мільйона, а то й двох.

Статистка свідчить: українці за останні п'ять років (три з половиною роки «ситих», докризових, і дві з половиною «худих») платили незалежно від економічної кон'юнктури. З'ясовується, що найменше платили в ситому 2006-му. Тоді цифра досягала 90,6% від нарахованих сум. Справа в тому, що тоді тарифи піднялися на 76% - тому населення і не впоралося із завданням. Але кредитне благоденство продовжувалося - і в 2007 році жителі сплатили 94,1%, в 2008-му - 95,5%. Потім настала криза. Найгірше було у 2009-му - за коммунсулугі сплатили 92,4%, але все одно більше ніж навіть у 2006-му. За десять місяців 2010 року сплачено взагалі 103,2%! І це вже почалися реформи і фінансові утиски. Вдумаймося - ми з вами заплатили минулого року більше, ніж 100%, покривши борги минулих років, і нам сміють розповідають, що ми - злісні неплатники, і через це потрібно вводити і підвищувати пеню? Тільки за тепло у 2010-му заплатили 105%. А от підприємства теплокомуненерго, що належать, нагадуємо, олігархам, за цей же термін сплатили лише 70% спожитого газу.

Так хто злісний неплатник? Мало того, - навіть у радянські часи населення платило максимум 95%. Але тоді могутня держава могла це собі дозволити. А якщо врахувати, що в більшості своїй тарифи нараховують ЖЕКи зі стелі, грунтуючись на внутрішній корупції, а мешканці платять дійсно за старими радянськими нормативами - не за фактично спожиті гігакалорії та кубометри, а за квадратні метри і досить умовні норми споживання, то реформування потребує якраз механізм адекватного нарахування ціни. Але якщо громадяни не можуть довести зависокий рівень тарифів у нинішніх умовах, тим більше вони не зможуть зробити цього тепер, коли будуть законодавчо позбавлені можливості знайти зацікавленого і порядного управителя для своїх будинків.

купить сумку женскую

недавно купил новый дом в ялте

Радиатор Kermi FKO 220514